Повісті і оповідання

ФРАГМЕНТ:- З мене йде дим. Тріски стільця в дірках. З них теж дим. Клапті штанів в дірках. Теж дим. Дим просто усюди. Дописую щоденник лівою рукою, оскільки права на гашетці кулемета. Чиполліно регоче, марить про соцiальну революцію і не попадається на мушку... Hе можу загнати його в перехрестя прицілу. Дуже рухома дитина."...

Ну ось, хлоп'ята, ми і дісталися до найсмішнішої повісті нашого сайту. Краще за Владислава Петровича Крапівіна, який писав передмову до цієї, повісті я все одно сказати не зможу.

Отже: ..."І ось ще що треба сказати: письменник дуже довіряє своїм читачам. Він знає: вони-то його зрозуміють. Тому він зовсім не прагне до скрупульозної правдоподібності сюжетів. Іноді сюжети ці нагадують хвацькі тюзовськіє спектаклі або віддають буфонадою. Наприклад, сміховинна історія з терористом, якого зловили Колька Сирців і Ксенія Пішустіна, по прізвиську Кет. Або зухвале використання «томсойеровськой» фабули в принципі Портоса».

А. Папченко немов говорить хлоп'ятам, що зібралися в довірчий кружок: «Ну ми-то з вами розуміємо, що де в чому це весела балаканина, наша з вами нестримна фантазія. Проте немало тут і правди..."

ФРАГМЕНТ: "Коли я дав прочитати те, що тут написане, одній освіченій дівчині, Перевалової, вона знайшла багато недоліків. І що це за тато такий, який трохи не пристрелив рідних дітей? І що це за неправдоподібне оповідання? І нетипово їй, і непедагогічно. Тому я переписав все наново, але тепер вже дійсна правда восторжествувала і хай ніхто не ображається... Ми, письменники, теж люди, і нічого тут перед нашим носом випендріваться. Ну, а кому лінь читати — хай дивиться кiно. Там якраз знову когось боляче б'ють... Все. З привітом Макс!"